Градівник (хмарник)

Хто такий градівник

Градівник (у записах Гнатюка — «хмарник», «бурівник») — людина, що, за віруванням, уміла відводити градову хмару від села. «Є діди, котрі вміють відганяти хмари, дощі, град: вони якось говорять молитву від кінця і ще приговорюють щось».

Як він «розділяв» хмару

У записі про «шешорського бурівника» чоловік «докладно знав градові хмари», примовляв до них — «і зараз хмари розділялися: одні йшли одним боком поза границю, а другі другим боком», і на село град не падав. За цей захист урожаю він брав «від кожного ґазди пару гарців збіжжя річно і по десять крейцарів грішми».

Мольфар-громівник

У карпатській традиції, яку переповідає Громовиця Бердник, таких мольфарів звали громівниками або градівниками — тими, кому «підвладні громи й блискавки, хмари й вихори, град, дощ». Вони мали особливі знаряддя — «градовий ніж», громову палицю, оберіг; ножем «розрізали» хмару й відводили її «на ліс, на ріку, на каміння».

Не плутати з «планетником»

Варто уточнити поширену помилку: у самих записах Гнатюка слово «планетник» означає не керманича погоди, а знаючого чаклуна-віщуна («такий планетник, що знав дещо»). Постать, яка керує градом, зветься там саме хмарником, бурівником або градівником. Ототожнення «планетник = градівник» — пізніше й цими джерелами не підтверджене.

Двоїстий дар

Здатність була амбівалентною: той самий, хто відводив град від своїх, міг, за оповідями, навести його на кривдника — «у полудень весь хліб виб'є, а твій не рушить».

Джерела

• Володимир Гнатюк. «Знадоби до української демонольоґії», том I (1904), розділ XIII «Хмарники».
• Громовиця Бердник. «Знаки карпатської магії».