Маланка (меланкування)

Що таке Маланка

Маланка (на Гуцульщині кажуть «меланкування») — обхід ряджених у передноворічний вечір, один із найгучніших вечорів зими. Молодь перевдягалася й ходила попід хати, вітаючи господарів із Новим роком.

Гурт ряджених

Один із парубків убирався «Меланкою», а з ним у гурті йшли «князь», «княгиня», «дід», «баба», «коза», «ведмідь». Під вікнами вони віншували ґаздів; якщо їх пускали до хати — розігрували жартівливі сценки, а за те діставали дарунки.

Ніч, коли говорить худоба

Вірили, що новорічної ночі худоба розмовляє між собою — тож її намагалися нагодувати якнайкраще, щоб вона «сказала» про господаря добре.

Хліб-«Василь» і вода

Опівночі господар із обрядовим хлібом, який називали «Василем», ішов до річки: тричі вмочав хліб у воду й набирав її «на здоров'я й силу». Удома тричі котив цей хліб від порога до стола, торкаючись ним голови кожного з родини. А вранці ставали босоніж на сокиру — «щоб ноги були міцні, як залізо».

Полазник

Багато важив перший гість Нового року — «полазник». Щоб рік був щедрий, прагнули, аби першим до хати завітав саме хлопець, який посівав збіжжям на добробут.

Джерела

• Степан Павлюк (ред.). «Гуцули» (Етнографічні групи українців Карпат), розділ «Календарна обрядовість».
• Громовиця Бердник. «Знаки карпатської магії».