Мештерка

Коротко й чесно

У головному джерелі, з яким ми працювали, — праці Володимира Шухевича «Гуцульщина» (частина V, присвячена віруванням і оповіданням) — слова «мештерка» немає. Так само не трапляються там і форми «босорка». Тож ми не вигадуватимемо постаті, якої немає в записах, а натомість чесно покажемо, кого з жіночих знавчинь Шухевич справді описав. Це і є той пласт традиції, який зберегли, — без домислів.

Кого записав Шухевич

У гуцульських оповіданнях, які Шухевич зібрав на межі XIX і XX століть, жіночі постаті, повʼязані зі знанням, чітко розрізняються.

Ворожка — це та, що «ворожить із звізд», аби сказати, чи одужає хворий. За записом, «ворожка се така чельидина, шо ворожит из звіздів, ци чоловік буде жити, ци умре» (Жабе, від Илька Мицканюка). Цікаво, що ворожкою, на відміну від відьми, не народжуються: «вони не родьи си ворожками а стают, йик прахтикуют» — себто цього навчаються. Поруч згадані й ті, що «ворожьи зі сну або з руки», ллють віск чи олово на воду, — але сам оповідач ставиться до цього стримано.

Знахарка допомагає вже ділом, травами: коли людина дізналася, що з нею, «іде до знахарки… і просит о порятунок; вона варит зїльи инше на иншу слабість, тай помагає».

Окремо стоїть примівник (і примівниця) — той, хто «говорит примівку», відгашує вугілля над водою й тією водою лікує. Ці тексти-примівки Шухевич подав дослівно; вони звернені до Бога й святих, із проханням, «аби се счезло, пропало йик піна на воді, йик роса на траві» (Жабе, запис Петра Пньовського).

А відьма — то інше

Постать, яку джерело справді описує докладно, — це відьма, але вона радше та, кого боялися, а не до кого йшли по поміч. У записах із Космача, Красноїлі та Бервінкової відьма «поглинає, вікликає хоробу», «відбирає молоко» в корів. Її не плутали зі знавчинею-помічницею: то різні ролі в народному уявленні. Тож якщо хтось шукає під словом «мештерка» добру майстриню-знахарку, важливо памʼятати: у Шухевича помічні жіночі постаті звуться інакше — ворожка, знахарка, примівниця.

Чому ми про це говоримо прямо

«Карпатська Магія» тримається простого правила: краще менший, але правдивий запис, ніж красива вигадка. Слово «мештерка» могло побутувати в живій мові деінде, у пізніших переказах чи в сусідніх традиціях — але в опрацьованому нами джерелі його немає. Тож ми залишаємо цю статтю короткою й відкритою: коли трапиться документований запис саме цього слова з ім’ям автора, працею та роком, ми допишемо її чесно.

Джерела

• Володимир Шухевич. «Гуцульщина», частина V (відділ вірувань, оповідань і примівок). Львів, 1908 (передмова датована 1907 р.). Записи з сіл Жабе, Космач, Красноїля, Бервінкова, Ясенів; зокрема від Илька Мицканюка, Василини Рибаручки, Анни Жеґалючки (запис Климентини Лисинецької), Петра Пньовського. Терміни «мештерка» та «босорка» в опрацьованих розділах цього видання не виявлені.