Різдвяний сніп («дід»)

Сніп на почесному місці

На Святвечір у карпатську хату вносили обрядовий сніп збіжжя й ставили на почесне місце — у кут під образами. На Гуцульщині його звали «коледником» або просто «дідом»; на Лемківщині сніп вівса ставили на лаву під іконами. Це був символ роду, врожаю й присутності предків за святвечірнім столом.

«Дідух» — і що кажуть карпатські записи

Сьогодні такий сніп широко знають під назвою «дідух». Та варто бути точними: у карпатських етнографічних записах уживають саме «коледник» / «дід» (Гуцульщина) і «сніп вівса» (Лемківщина), а слова «дідух» у них немає — воно поширеніше в наддніпрянській традиції. Ми називаємо річ так, як її звали в горах.

Роль у святі

Сніп стояв усі Святки — від Святвечора. Разом із сіном на столі й під столом, кутею та «вечерею для померлих» він утілював головну думку карпатського Різдва: за одним столом сходяться живий рід і його предки.

Джерела

• Степан Павлюк (ред.). «Гуцули» та «Лемки» (Етнографічні групи українців Карпат), розділи «Календарна обрядовість».